Godspeed

Іша-Упанішада каже, що Господь є швидшим за розум, і, перебуваючи далеко попереду, не може бути охоплений чуттями. Він нерухомий, але водночас швидший за все, отже – недосяжний.
Цар Калаявана, прагнучи двобою, женеться за Крішною, але ніяк не може наздогнати.
Станіслав Лем, розмірковуючи в «Уявній величині» над тахіоном, теоретизує, що єдина частинка, яка рухається з безкінечною швидкістю, може знаходитися в усіх точках простору одночасно, самотужки творячи Всесвіт (Tachyversum).
Лему не байдужа метафізика, але далі він не вдається до теїстичних алюзій. Згодом почесне місце «частинки Бога» займає бозон Хіггса, а не тахіон.
Проте, парадокс одночасної всеприсутності і недосяжності Бога потребує відповіді. Якщо Його неможливо догнати, то може принаймні спробувати змайструвати пастку? Але хіба сам ловець не мав би стати для такої пастки живцем ? Комусь таке рішення здасться обнадійливим, комусь – ще більш парадоксальним.

безлуння

У своїй розвідці «Побачити луну навиворіт» Микола Мірошниченко порівнює паліндром зі зворотнім відлунням певної фрази. У давньому Римі Луна – богиня Місяця. Наука стверджує, що Місяць відбиває сонячне світло, тобто відлунює його. Завдяки цьому Місяць наче стає нічним Сонцем, Сонцем навпаки.
Якщо простежити за мисленням, то воно теж постійно повторює, відлунює думки, які видаються йому важливим. Може так потрібно для пам’яті, яка наче працює на стику двох хвиль, але з часом ми стаємо залуненими спогадами-повторами, з яких несила вийти. Аби утворилася луна має бути перешкода, отже її потрібно створити. Чи видно щось за цими перешкодами?
Може, думка, яка вилітає у простір й вже не повертається, і є вірною точкою відліку? Місцем без ловця. Паліндромом, що перестав бути відлунням.
Дзен-майстер Кукуан, коментуючи шлях пробудження (Десять биків), каже що за однією думкою неодмінно йде наступна, але коли перша думка виростає з просвітлення, усі подальші теж є правдивими.
Чи мають вони потребу повертатися?

egoge

ego

* * *
рано сум’яття аки ворон
норови каяттям у сонар

* * *
пишеш: в апогеї его павше – шип

* * *
надвечір
в речі дна
пада зілля
ад запілля

удар граду

і мир у Римі
міру умір
і римуй у мирі
умри і мури
мимри

* * *
ніхто – хітон
комуні. нікому?

senile lines

senile male recaps spac ere lame lines,
nucleus unclues nucules,
tube sum awards draw amuse, but…
mermaids misdream
torrent time – rotten merit

* * *
arrow or Ra
did rose sordid
flame ’em, Alf

* * *
укохана врода садо/рвана
хоку

зона заноз
наркоші ми, тупі ліліпути, мішок ран

алое Еола
самсара рас, мас,
космос з соском
я – потік бацил-тіл, плоті лиця батік,
аз у мощі? ні, сон у носі. ніщо – муза?
трагедія? іде гартlol

totentanz

останню хмарину розвіяно в небі
колами в зіниці постать розійшлась
відступило море оголило пляж
мушлі розсипавши наче монети

часу забракло годинникареві
химерна мрія у дзадзені не збулась
усе продали і купили безліч раз
miserere mei Deus miserere

Тебе шукаю але теж шукаєш Ти
на троні з квітів яснооку Бхавамайї
крізь перепони маєш всі пройти

звістки й таємні знаки надсилаєш
Тій що в сприятливі занурена думки
і бачити завжди Тебе бажає

sarabande

This WordPress.com site is the bee's knees